Субота, 23.09.2017, 05:02
Сімейна педагогіка

 Каталог статей

Меню сайту
Категорії розділу
Народні прикмети [22]
Приказки та прислів'я [13]
Загадки [13]
Пестушки, утішки [6]
Забавлянки [8]
Скоромовки [1]
Заклички [1]
Колискові пісні [15]
Колядки [16]
Щедрівки [11]
Купальські пісні [0]
Веснянки [2]
Жниварські пісні [0]
Українські народні дитячіі пісні [5]
Лічилки [0]
Народні ігри [27]
Легенди України [19]
Народні притчі [1]
Народні свята [40]
Українські символи [1]
Форма входу
Пошук
Реклама
Порадник: Робота в Інтернеті
Реклама
Наше опитування
Мене цікавлять
Всього відповідей: 298
Життя сайту
Друзі сайту
 З думкою про учня...
Записник сучасного вчителя
Со всех сторон
Записник сучасного учня
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Куточок народознавства » Легенди України

Дніпро і Десна

Дніпро і Десна

 

Дніпро і Десна були колись людьми. Дав­но, бозна й коли, у богатиря Лимана, що жив біля моря, росло двоє діток — син Дніпро і донька Десна. Діти повиростали, жили собі окремо. Минали роки, Лиман дуже постарів і послав до них гінців з такими словами:

— Завтра на зорі приходьте, діти, до мене — буду вас благословляти! Час вам великими ріками ставати.

Брат і сестра, отримавши звістку від батька, послали поперед себе кожний свого гінця: Дніпро — богатирського коня, а Де­сна — сизокрилого орла, щоб розвідали найближчий та найзручніший шлях до моря. Адже всі річки течуть до моря, і кожен із них хотів знати, яку вибрати путь, коли стане піс­ля батьківського благословення річкою.

Перед далекою дорогою кінь з орлом домовились: хто перший опиниться біля моря й торкнеться води, той буде старший.

От гінці помчали до моря, а брат і сестра полягали спати. Десна була старша, Дніпро менший. От Дніпрові й захотілось першому взяти в батька благословення. Уранці, щойно розвиднілось, він перший прийшов до батька:

— Благословіть, тату!

Вона ж старша!

— Та вона ще спить.

Батько й поблагословив його, бо недар­ма кажуть: «Хто рано встає, тому Бог дає».

Став Дніпро річкою, порозвертав гори, розчистив гирло й побіг степами. Проспала Десна зорю, прокинулась — аж брата вже нема! Вона до батька:

— Благословіть, татусю! Він поблагословив і каже:

— Біжи до моря. Якщо обженеш Дніп­ра, старшою знову будеш,

Тут Десна заквапилась, побігла низи­нами, щоб їй легше було брата доганяти, а Дніпро ж пішов горами, бескетами — де хоч важче, та дорога пряміша до моря. Десна бачить, що не наздожене Дніпра, що Дніпро собі шлях крізь скелі та горби проклав, так вона стала вивертати каміння й гатити Дніпро, щоб самій раніше до моря добігти. Так Десна у дванадцяти місцях за­гатила Дніпро й поробилось там дванадцять порогів. А звуться пороги так: перший — Кодацький, другий Сортцький, третій — Лоханський, четвертий —- Вольнига, п'ятий — Ненаситець, шостий — Богатир (там згодом богатирі камінням кидались через Дніпро), сьомий — Дзвонецький, восьмий — Буди-пдв, дев'ятий — Воронова Забара, деся­тий —. Свистун, одинадцятий — Гадюче Гор­ло, дванадцятий — Вовчок.

За тими порогами, біля правого бере­га під водою причаївся тринадцятий поріг — Забара-Розбійник зветься. Його не видно над водою; якщо лоцман добре його не знає, то завжди пліт на ньому потрощить.

А що ж гінці Десни й Дніпра? Посланий Дніпром кінь мчав, як стріла. Йому не були перепоною ані кряжі, ані гори. І він першим опинився біля моря. За ним слідом біг Дніп­ро і, як злився з морем, широко розсунув береги й заревів на порогах.

Орел же в дорозі спокусився на гніз­до рябця і схопив рябченя. Рябець погнав­ся за орлом і наздогнав його біля Києва. Між ними почалася бійка. Орел заклекотів, а Десна, що бігла за ним слідом, подумала, що орел їй знак дає, що вона вже випе­реджає брата Дніпра. Отож Десна кинула­ся на голос орла і круто звернула вбік — і в цьому місці злилася з водами Дніпра.

А як долетів орел до моря, кінь тоді йому каже:

— Будь же ти меншим братом!

Ну, а Десна стала притокою Дніпра.

Категорія: Легенди України | Додав: uthitel (14.08.2015)
Переглядів: 484 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: