Чому Чорне море бурхливе?

Давно це було... Жив казковий богатир, сили нечуваної, звитяги небаченої. Мав він зброю чарівну — дивовижну стрілу. Там, де вона пролітала, спалахувало повітря, закипа­ла вода, плавилася земля, гинуло все живе.

Страшна це була зброя! На щастя, була вона в добрих руках. Богатир був чолові­ком розсудливим, справедливим і вогненну стрілу без потреби до рук не брав. На інші країни він не замірявся, а на його батьківщи­ну вороги не нападали — боялися.

Багато років жив на землі богатир, але от настали його останні дні життя. Замислив­ся богатир: кому передати стрілу? Синам-спадкоємцям? Не можна. Хоча вони воїни чесні й сміливі, але молоді й надто вже за­пальні. Не втримаються від спокуси випро­бувати силу зброї — і спалахне тоді братов­бивча війна.

І вирішив богатир сховати чарівну стрілу, та так, щоб її ніхто не зміг відшукати протя­гом тисячоліть, і лише тоді, коли люди, на­решті, перестануть воювати, коли навчаться берегти й цінувати мир,— тоді вони знайдуть стрілу, щоб використати її чудодійну силу в мирній праці.

Покликав богатир своїх синів і сказав їм:

— Діти мої, недовго залишилося жити мені на світі. Слухайте ж моє останнє слово: візьміть золоту стрілу, про страшну силу якої ви чули, і киньте її у воду посередині Чорно­го моря, найглибшого моря у світі.

Узяли сини стрілу й рушили до моря. Ось перед ними постали сині гори. Своїми ви­сокими вершинами вони підпирали блакит­не прозоре небо, а внизу лежало безкрає море. Це було Чорне море.

Тут і стало шкода братам розставатися з дорогоцінною стрілою.

Домовилися брати, -що сховають вони стрілу в горах, а батькові, якщо той до їх­нього повернення не помре, скажуть, що ви­конали його волю.

Та як же вони здивувалися, коли, повер­нувшись додому, батько обурено накинувся на своїх синів із докорами, звинувачуючи їх у обмані. — Не буде вам мого благословення,—

сказав він,— поки чудодійна стріла не ляже на дно Чорного моря.

Тоді сини, переконавшись, що неможли­во зберегти чарівну зброю, знову рушили до берегів далекого моря й виконали наказ батька.

Вогненна стріла опустилася в безодню морську. Потемніло море, закипіло, захви­лювалися його тихі води.

І відтоді не може заспокоїтися Чорне море. Раз у раз шумить, клекоче, піднімає величезні хвилі, марно намагаючись викину­ти з надр своїх смертоносну зброю.