Чому в морі вода солона!

Багато років тому жили два брати. Мо­лодший — бідний, а старший — багатий. По­мерли їхні батько й мати. Тоді менший брат став жити іще гірше. Старший брат забрав собі всю батьківську спадщину. Меншому брату не лишилось нічого. Жив він із дружи­ною у великих злиднях.

От настав такий час, що в хаті молодшо­го брата останнього сухаря з'їли. 1 вирішив він піти до старшого попросити трохи хлі­ба для дітей, А старший брат на поріг його не пустив і вигнав із двору.

Тоді менший брат пішов ловити рибу, щоб зварити юшку. Того дня риба не ловилась. Іде він додому з порожніми руками, похню­пивши голову. ! раптом бачить — на дорозі лежать жорна. Підняв він ці жорна й поніс додому. А вдома жінка питає:

— Чи добрий був улов? Чи багато риби приніс?

— Ні, жінко, нема риби. От приніс тобі жорна.

Кинув він жорна долі та спересердя і штовхнув їх ногою. А жорна раптом за­крутилися й почали молоти. Дивиться при­голомшене подружжя, а з-під жорен сіль сиплеться. Мололи вони все швидше і швид­ше, солі ставало більше і більше. Зраділи чоловік із жінкою. Потім менший брат став думати, куди подіти сіль і як йому зупинити жорна. Нарешті зміркував: перекинув жор­на, і лише тоді вони зупинилися.

Відтоді жили вони в достатку. Мололи сіль і продавали, і мали з того добрий зиск.

Старший брат дізнався про це, прийшов до меншого та й каже:

— Позич, брате, мені жорна.

Дуже не хотілося молодшому братові позичати жорна старшому братові» але від­дав. Старший брат приніс додому жорна

і штовхнув їх ногою. Жорна почали молоти. Менший брат забув розповісти старшому, як вони зупиняються, а той не спитав, Жорна мололи-мололи сіль і намололи таку купу, що аж до стелі. Стіни затріщали. Злякав­ся старший брат, що розвалиться хата, а як зупинити чарівні жорна — не знає. Узяв він жорна і викотив з хати. Вони й покотилися з гори просто в море та й потонули.

От і до цього часу на дні моря крутяться жорна та все мелють і мелють сіль.