Головна » Статті » Куточок народознавства » Народні легенди |
Скарб у скриніУкраїнська легенда Були собі убогий чоловік та жінка, і мали вони двоє діток: синка і маленьку дочку Палазю. Пішов якось чоловік на заробітки, а жінку з дітьми дома залишив. І до того вони дожились, що вже і їсти нічого. Спекла жінка з останнього борошна два коржі — ото і все. От сидять вони раз ввечері, а щось як загуде, як зашумить повз хату, а тому хлопчикові і випало на думку вийти подивитися. Вийшов, дивиться — стоїть скриня, повна грошей, і свічечка горить. Набрав хлопчик грошей в запіл, вніс у хату, а потім удруге пішов. — Що ти там робиш? — Та там, мамо, надворі скриня з грошима, так я оце набрав та ще піду. Вийшла вона з хати, і як побачила ту скриню, зраділа та тільки нахилилась брати гроші, а скриня її захопила та так крізь землю і загула. Сидить в хаті і плаче той хлопчик — матері нема, а чим буде Палазю годувати, коли закінчаться коржі. От прокинулась Палазя: — Чого ти, братику, плачеш? — Та матері нема дома. — А дай мені їсти! Одломив хлопчик шматок коржа, дав їй. Сидить, знов плаче; аж іде в хату якийсь дід. — Дай мені, — каже, — хлопчику, хліба! — Чого ж я вам дам? У мене тільки і є, що корж, а матір зникла, і де шукати її не знаю. — Дай, — каже, — хліба, я тобі матір знайду. Віддав хлопець останній шматок коржа. А ввечері — як загуде, як зашумить щось, він вийшов з хати, аж стоїть скриня, а біля скрині — мати. — Ідіть, мамо, в хату. Вона пішла в хату, а він давай ті гроші носити, аж поки всі переносив. — Я, — каже, — мамо, оту свічечку внесу. — Вніс і свічечку. — І оту скриню занесу. — Та не треба, синку! — Ну, так я, мамо, в стару гроші поскладаю, а в нову — сорочки. Переклав усе та й живуть собі. Так гроші, окрім хлопчика, ніхто не міг взяти, навіть матір. Бо то було його щастя. | |
Переглядів: 325 | |
Всього коментарів: 0 | |