«Гуси»

Обираються «вовк», «пастух», «мати» й «гуси». «Мати» трохи осторонь — удома. «Пастух» жене в поле гусей пасти. «Вовк» сидить між «матір’ю» і полем, де «гуси». «Мати» починає кликати:

— Гуси, гуси, додому!

— Чого?

— Вовк за горою!

— Який?

— Сірий, білий, волохатий! Тікайте швидко до хати!

«Гуси» тікають, а «вовк» ловить. Кого впіймає, приводить до себе додому. «Мати» перераховує «гусей» і, одного не дорахувавшись, звертається до «пастуха»:

— Де гуска?

— Продав.

— Що купив?

— Булку.

— Де вона?

— З’їв.

«Мати» б’є «пастуха» і знову посилає його пасти «гусей». Так продовжується доти, поки «вовк» не переловить усіх «гусей». Повернувшись з останнім «гусаком», «пастух» зізнається, що «гусей» забрав «вовк». «Мати» пропонує відібрати «гусей», ідуть до «вовка».

— Чи не бачили ви наших гусей?

— Ні, не бачив («гуси» в цей час ґелґочуть).

— А хто то ґелґотить?

— Та то борщ кипить («гуси» шиплять).

— А що то шипить?

— Каша біжить.

— Дайте-но подивлюсь,— «мати» відштовхує «вовка»,— може, то наші «гуси».

Впізнавши своїх «гусей», розтулює їм руки, які ті міцно стискають. У кого не розтулить, той буде «вовком».