Головна » Статті » Почитаємо з дитиною » Етичні оповідання

В. Сухомлинський Хай я буду ваша, бабусю

В. Сухомлинський
Хай я буду ваша, бабусю
На околиці села живе старенька бабуся Марина.
— У неї немає нікого -нікогісінько, — часто говорить матуся
Марійці, трирічній дівчинці.
Марійка з матусею живуть через дорогу від бабусі Марини.
Встане вранці Марійка, гляне на бабусине подвір’я й бачить:
сидить бабуся на стільчику, гріється на сонці й пильно  -пильно
дивиться на неї, Марійку.
Марійка біжить до бабусі, вітається:
— Добрий день, бабусю!
— Добрий день, Марійко, — радісно відповідає бабуся. — Посидь
біля мене, дитинко.
Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго сидіти
не хочеться. Вабить луг — скільки метеликів там літає. Вабить
річка — який пісочок чистий там на березі, яка вода тепла…
Марійка збирається йти, а бабуся зітхає.
— Чому ви зітхаєте, бабусю?
— Бо нікому й слова промовити… Одна я, однісінька…
— Хай я буду ваша, бабусю,— тихо шепоче Марійка й цілує її  
в старечу зморщену щоку.
— Добре, дитинко, будеш моя,— усміхається бабуся Марина.
До  вечора  Марійка  бігала  в  лузі,  купалася,  милувалася 6
А про бабусю не забула. Побігає в лузі, прибіжить до бабусиного
подвір’я й защебече:
— Я не забула, що я ваша, бабусю! Тільки, ой, як у лузі бігати
хочеться!



 

Категорія: Етичні оповідання | Додав: uthitel (02.10.2014)
Переглядів: 1461 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: