Головна » Статті » Педагогіка для батьків » Педагогічні поради

Діти індиго

Діти індиго

На рубежі ХХ та ХХІ століть визначено велику кількість дітей, поведінка яких докорінно відрізняється від стандартизованої, прийнятої у педагогіці типової поведінки дитини. У науковому обігу нещодавно з’явився новий термін — «діти-індиго». Сьогодні вчені в галузі психології, педагогіки, філософії та мистецтва серйозно розглядають проблему взаємодії з дітьми-індиго на різних рівнях: побутового спілкування, навчання, розвитку мистецьких здібностей тощо.

Отже, сучасні нестандартні діти, або діти-індиго,— це діти, яких перш за все характеризують такі риси:

  1. гіперактивність (вони весь час перебувають у русі, стояння в черзі чи строю для них проблема, також як спокійне сидіння під час занять);
  2. високий рівень інтелекту, нестандартність мислення (вони часто знаходять кращий шлях розв’язання поставленої задачі чи практичної ситуації);
  3. розвинена інтуїція, гостро відчувають фальш;
  4. упевненість у собі, віра у власні можливості (як наслідок — повна відсутність страху);
  5. почуття власної гідності (самоповага для них не просто почуття, це — умова нормального розвитку);
  6. високий рівень самооцінки;
  7. самостійність;
  8. емоційна неврівноваженість;
  9. неприйняття авторитету дорослих, якщо він не підкріплений практичними діями та уважним ставленням дорослого до дитини;

10) здобувають знання емпіричним шляхом, погано реагують на пасивне навчання та зубріння (багаторазове повторення) матеріалу.

Навчальна взаємодія з ними може будуватися лише на засадах ділового партнерства, взаємодовіри й поваги. А серед методів навчання перевагу слід віддавати практичним: грі, спільній діяльності з дорослим чи однолітками, моделюванню, експериментуванню тощо. Якщо в дитини щось не виходить і вона відчуває нестачу знань для розв’язання певної практичної задачі, то активно прагне до отримання цих знань, виявляючи неабияку наполегливість. Не можна за таких умов обмежувати й пригнічувати самостійність, тобто саме ту якість, яка необхідна дитині. Завдання педагогів і батьків дітей-індиго полягає у забезпеченні умов, що сприяють формуванню умінь дитини довільно регулювати власну поведінку відповідно до особистих та соціальних потреб.

Деякі діти від народження мають яскраво розвинені індигові здібності, іншим властиві менш помітні особливості. Проте це не означає, що вони не можуть змінитися. Тому не варто стверджувати, що індижата — обрані, а решта — сіра маса. Навпаки, проблему таких дітей порушують саме тому, щоб наголосити, що кожна дитина неповторна, має талант і свою місію.

Від часу, коли Ненсі Енн Теп у 1982 році написала книгу «Як колір допомагає краще зрозуміти твоє життя», де вперше йшлося про «нових» дітей, до сьогодні ґрунтовні дослідження цього явища проводилися лише у США. Серед дітей 2000 року народження — уже багато мають нову свідомість.

Кандидат філософських наук, автор книги «Індиго: діти нової свідомості» Ліліана Кудрик проводила опитування серед українських педагогів різних категорій. Більшість визнає, що в нас є індижата у сім’ях, школах. Дехто говорить, що таких дітей — 15, 20, 30 відсотків.

За розрахунками професора-генетика В’ячеслава Коновалова, нині в Україні живе близько трьох тисяч таких дітей.

Під поняття «індиго» підпадає дуже багато дітей. Кожна дитина неординарна та в чомусь обдарована. Натомість дітей, які увібрали в себе усі риси індиго, — одиниці. Проте навіть з тими, хто лиш частково схожий на нове покоління, педагоги працювати не готові. Якщо до обдарованих чи до дітей індиго не застосовують творчих методик, вони можуть замкнутися в собі.

 

Категорія: Педагогічні поради | Додав: uthitel (26.09.2018)
Переглядів: 526 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: