Проблема комп’ютерної ігроманії сьогодні є дуже актуальною. Адже кожна друга дитина, яка спробувала пограти в комп’ютерні стратегії, вже не може відмовитись від цього задоволення. Юнаків і підлітків ніби затягує в комп’ютерний вир, де вони проживають ціле життя: віртуально народжуються, живуть, помирають.

Перші симптоми комп’ютерної залежності з’являються в дітей, які весь вільний час проводять перед монітором, снідають, обідають і вечеряють, не відходячи від комп’ютера, й агресивно реагують на наші спроби відірвати їх від комп’ютерних ігор чи Інтернету.

Агресивний — значить залежний

Учені давно встановили, що не впевненим у собі людям, які мають труднощі в спілкуванні з оточенням, віртуальний світ більше до вподоби, ніж реальний. Як правило, такі люди дуже сором’язливі, іноді мають занижену самооцінку. Інтернет, ігри, «спілкування» з монітором дають їм можливість утекти від реальності, реалізувати свої бажання, а отже, відчувати себе сильними і ні від кого не залежними.

Дуже часто всесвітня павутина затягує користувача так міцно, що він перестає робити звичайні життєво необхідні речі, які так необхідні кожному з нас: спати, повноцінно харчуватися, прибирати в кімнаті, спілкуватися з друзями тощо. Людина годинами наче прикута до екрана, у неї з’являється ейфорія від користування Інтернетом чи й просто комп’ютерною технікою.

Комп’ютерна залежність — це не просто захоплення, твердять психологи, це важка хвороба. Внаслідок неї страждає перш за все нервова система. Особливу групу ризику становлять діти, які перестають відрізняти віртуальний світ від того, у якому живуть. У них знижується ефективність деяких видів пам’яті, вони стають нездатними створювати нові візуальні образи. Як наслідок таких змін у психіці, світогляд дитини докорінно змінюється, вона стає безвідповідальною й замкненою.

«Якщо ваша дитина стає роздратованою, коли ви намагаєтесь відвернути її від комп’ютера, то це вже тривожний сигнал,— розповідає психолог Наталя Коренда.— Агресія й небажання контролювати свої емоції — це головні симптоми комп’ютерної залежності». Як правило, дитина не хоче відволікатися від комп’ютерних ігор і роботи з комп’ютером, витрачає чималі суми на постійне оновлення програмного забезпечення (зокрема, ігор), нехтує здоров’ям, особистою гігієною і сном. І все це заради перебування в Інтернеті.

Ваше чадо повністю забуває про свої домашні обов’язки і навчання. Воно має одне бажання, яке годі подолати,— якнайдовше посидіти перед монітором.

Діяти слід швидко

Якщо дитина стає залежною від комп’ютерних ігор або Інтернету, головними «лікарями» для неї стають батьки. Психологи радять правильно розплановувати вільний час дитини, створюючи своєрідний режим. Необхідно навчитися непомітно для вашого чада контролювати кількість часу, проведеного перед монітором.

У дитини має бути чіткий щоденний графік. Однак вона не повинна здогадуватися, що складаєте й контролюєте його саме ви.

Найкращий варіант — знайти для сина чи доньки цікаве заняття, хобі. Це можуть бути танцювальні гуртки, спів, гра на музичних інструментах, спортивні секції тощо. Головне — дитині має бути цікаво в колективі, цікаво спілкуватися з реальними людьми. Для розвитку всіх частин мозку дитині потрібно якомога більше писати, читати, спілкуватися з однолітками.

«Деякі комп’ютерні ігри перетворюють дітей на віртуальних кілерів»,— коментує Наталя Коренда. Адже виробники ігор, як правило, пропонують користувачам ігри-«стрілялки», ігри-пригоди, де необхідно вбивати противників, грабувати їх, бити. Це притуплює почуття гуманності, поваги до життя інших. Дитина стає «комп’ютерним убивцею», адже постійно перебуває в ролі персонажа, що чинить насильство.

Спроби заборонити комп’ютерні ігри часто супроводжуються агресією з боку дитини. Батьки повинні відволікати своє чадо від згубних ігор, але в жодному разі не робити це примусово. Дитяча психіка дуже вразлива й на будь-які примусові дії реагує негативно.

Іноді дитині просто не приділяють належної уваги й вона починає шукати спілкування в Інтернеті. Головне завдання для батьків — постійно стежити за розпорядком дня дитини, контролювати час, проведений перед монітором. Якщо ж перші симптоми комп’ютерної залежності вже з’явились, слід негайно звернутися до психолога, або до психотерапевта.

Цікавий факт. Перша комп’ютерна гра «Зоряні війни» з’явилася 1962 року. Під час гри користувачі відбивали астероїди й напади ворожих космічних кораблів. Наступні види ігор надійшли в продаж 1970 року. Це були так звані пригодницькі ігри, ігри-головоломки, ігри-«стрілялки» тощо.