Ой збирала осінь воду
У долині, край городу.
Назбирала, налила,
Грудню всю передала.
А морозець-морозенко
Взяв засклив її гладенько,—
Не сховав під сніг ту ж мить,
Хай поманить, поблищить!..
Петрик вибіг за село,
Бачить — ковзанка мов скло.
І по ній уздовж і вшир
Ковза місяць серед зір.
От хлопчина став прохати:
— Місяченьку, ясний брате,
Ти проковзавсь цілу ніч —
Ковзанів на день позич!