Для білки взимку ні мороз, ні вітер не страшні. Як закурить метелиця, негода — білка мерщій у своє гніздечко поспішає.

Гніздо в білки, як у пташки, збудоване з гілок, із хмизу. Та так зроблено ловкенько — неначе великий м’яч, кругле, а збоку — пролазка.
Усередині гніздо сухою, м’якою підстилкою вислано: затишно в ньому, тепло. Залізе білочка в гніздо, а щоб холодний вітер не задував, ще й пролазку підстилкою затулить. Потім згорнеться клубочком, пухнастим хвостиком укриється й спить.
А надворі крижаний вітер так і віє, так і несе дрібний колючий сніг. Стихне непогода, білочка з гнізда вилізе, струснеться й поплигає з дерева на дерево — їжу собі здобувати: де ялинкову шишку зірве, де сухий гриб найде, який сама влітку на гілці сушити залишила.
Але головна їжа в білки ще з осені в коморках припасена — у дуплі старого дерева. Там у неї і жолуді, і горіхи є — на всю зиму запасів вистачить.