Зима. Мороз. Усі тварини від лютого холоду поховалися. А в зайця немає ні нори, ні гнізда. Сьогодні під кущами виспиться, завтра в ярочку приляже; де ямку в снігу викопає — там у нього й дім. Зате шубка в зайця тепла, пушиста й біла, як сніг. Добре йому в такій шубці — тепло й сховатися від ворогів неважко, притулився до снігу — спробуй розглядіти!
Удень заєць спить, а як прийде ніч, виходить погуляти й попоїсти.
Поки снігу в полі небагато, він лапками його розриє, глянь — і травичку знайде. А як намете хуртовина глибокі замети, тоді вже не розкопати зайчикові снігу. Зате в лісі він на високий замет вилізе, із кущів, із дерев молоді гілочки пообгризає або кори поїсть, от і ситий. А інколи й у село в гості завітає. Прийде пізно увечері, коли в селі тихо, усі вже сплять, підбіжить до стіжка й почне сіно смикати. Насмиче, наїсться, а потім назад у ліс побіжить.
Так і живе заєць цілу зиму.