Настала ніч у лісі.
По стовбурах товстих дерев постукує мороз, падає легкий сріблястий іній. У темному високому небі висипала сила-силенна яскравих зимових зірок.
Тихо, ані шелесне в зимовому лісі та на заметених снігом лісових галявинах.

Але й у морозяні зимові ночі триває життя в лісі. Ось хруснула й зломилась мерзла гілка — це пробіг попід деревами, м’яко підстрибуючи, заєць-біляк, щось ухнуло й жахно враз зареготало: то пугукнув пугач. Завили та вмовкли вовки.
По діамантовій скатерті снігів, лишаючи мереживо слідів, пробігають легенькі лисиці, полюють на мишей тхорята, нечутно пролітають над сніговими наметами сови.
Немов казковий вартовий, усілося на голому сучку голосисте совеня. У нічній пітьмі лиш воно одно чує й бачить, як іде в зимовому лісі приховане від людей життя.