Все жахав мороз калину:
— Побілієш ти, як сніг,
Заморожу до загину.—
Заморозити ж не зміг.
Червоніла, пломеніла,
Грона жевріли як жар,
Не лякалась, не біліла —
Не калина, а пожар.
А коли прибігли діти,
Любо мовила вона:
— Ви мене в коші беріте,
Я морожена — смачна.
Зустрічали з пиріжками
Свій Новий щасливий рік...
І солодкими цівками
Лився їм на губи сік.