На узліссі тихо-тихо.
Десь мороз блукає в полі.
Добра баба Сніговиха
Все вкрива дерева голі.
Всіх дубочків під перину
Заховала вже бабуня,
У біленьку кожушину
Одягла берізку юну.
Присипає теплим пухом
Всіх зайчат у жовтих лозах,
Ще й шепоче всім на вухо:
— Спіть, не бійтеся морозу,
Ні лисиці, ані вовка,
Що за вами нюшкували,
Обдурила я їх ловко,—
Всі сліди позамітала!