Головна » Статті » Куточок народознавства » Народні легенди |
Як знахар керує буреюУкраїнська легенда «...Був тут колись у нашому селі один Василь, і такий вже знахар, що направить або одведе дощ або град, як хоче. Було оце жнемо у полі хліб, от і находить хмара. Ми давай швидше зносити снопи, а йому й байдуже, жне та жне собі, потягує люльку й каже: — Не бійтесь, дощу не буде! То, гляди, і нема дощу. Раз це я вже своїми очима бачив. Жнемо ми жито, аж ось небо почорніло, піднявся вітер, загуло спершу здалеку, а потім і у нас над самою головою. Грім, блискавиця, вихор... такий піднявся буревій, що, Боже, твоя воля! Ми за снопи, а він: — Не бійтесь, не буде дощу! — Де вже там не буде? Не слухаємо його. А він закурив люльку та й жне собі помалу. Аж ось де не візьмись чоловік на чорному коні і сам увесь чорний, летить і прямо до женця: — Гей, пусти! — каже. А Василь у відповідь: — Ні, не пущу. — Пусти, зроби милість! — Не пущу, не треба було так багато набирати. Чорний їздець припав до гриви і помчавсь по полю. Тим часом чорна хмара посизіла й побіліла. Старі наші полякались, що буде град. А Василю байдуже. Жне собі та курить люльку. Аж ось ізнов де не візьмись їздець, мчить по полю ще швидше од першого. Тільки цей вже увесь у білому і на білому коні. — Пусти, кричить до Василя. — Не пущу! — Пусти, Бога ради! — Не пущу! Не треба було так багато набирати. — Гей, пусти, не витримаю! Тоді тільки Василь розігнувся та й каже: — Ну, добре, ступай вже, та тільки он у той байрак, що за нивою. Тільки-но вимовив, вже їздця нема, а град так і сипнув, як із кошика. Через малу годинку байрак увесь засипало, як е тобі, рівно з краями». | |
Переглядів: 327 | |
Всього коментарів: 0 | |